Якщо кинутий на крісло халат, на ваш погляд, сперечається з інтер’єром, а зайві речі хочеться сховати в шафу, якщо ви віддаєте перевагу просторам, повним повітря і світла, цінуєте чітку геометрію та чисті лінії і не любите захаращені меблями кімнати, швидше за все, ви – Шанувальник мінімалізму. У такому просторі немає практично нічого, крім акуратно зістикованих поверхонь та гармонійних поєднань відтінків та матеріалів. І в цьому криється основна складність стилю, тому що робота над інтер’єром вимагає особливої ​​ретельності: місця з’єднання поверхонь, шви і вузли – все має бути виконано акуратно і точно, щоб ніщо в результаті не заважало ковзати погляду по простору.

Продумане зберігання

Мінімалізм не диктує планування: у вас може бути квартира з об’єднаною вітальнею та кухнею, закритою гардеробною або великою коморою, або чогось може не бути. У будь-якому випадку, щоб підтримувати чистоту стилю, ви повинні подумати про зони зберігання речей. В ідеалі, звичайно, для предметів, які сперечаються з інтер’єром та згодом накопичуються в будь-якій родині, краще виділити окреме приміщення. Але якщо площа та планування припускають лише шафи, їх потрібно «розчинити» у приміщенні. Не робіть на фасадах систем зберігання ручки: люди, які прийдуть до вас у гості, спочатку навіть не зрозуміють, що перед ними шафа подумають, що це просто гарна стіна із дзеркалом чи фактурною дерев’яною панеллю.

Натуральні матеріали

У вільному та лаконічному інтер’єрі погляд природним чином шукає, за що зачепитися. Тому мінімалізм «визнає» лише натуральні фактури. В обробці краще використовувати бетон, камінь, дерево, метал, скло. Особливо часто у своїх проектах ми застосовуємо деревину: зашиваємо нею системи зберігання, фрагменти стін, багато предметів робимо за власними кресленнями. Текстура дерева – це завжди унікальний спокійний «орнамент», який не може набриднути і одночасно додає мінімалістичному інтер’єру затишку та природності.